Найгірше в перебуванні самотою в чужій краіні - хай навіть перебування те всього на тиждень, а самота то і не самота зовсім, бо я заприятелювала з Сандрою і Анею, а ще Любка мені тричі сказав, що знає мого тата (на щастя, не згадав про моє провальне інтерв'ю з ним рік чи два тому :) ), ну так ось, найгірше в мому становищі зараз - я почуваюсь абсолютно на маргінесі, ніби все цікаве відбувається без мене. По-друге, з мене лізуть всі незагоєні травми, рани і печалі. Чи тому сприяє мішанка з мов, чи зміна графіку і вихід зі звичноі коліі, чи те, що всі моі любові, вороги і друзі зараз стягуються в одну точку, а я не з ними - я не знаю.
Хочу до мужа. Він би не зрозумів, але втішив би, я точно знаю.
Плюси -є час взагалі застановитись над тим, чи те я роблю, чи того хочу. А ще Вроцлав направду чарівний.