Fire and blood

Я тут внєзапно подумала, що в моєму виборі "ким я хочу стати" простежується певна логіка. Спочатку я хотіла бути священиком. Потім, коли мама мені сказала, що я не зможу буть священиком через форму піськи, я вирішила, що хочу бути президентом.
Коли виявилось, що бути президентом - це сильний геморой, а навколо стільки тупих людей, що постійно з ними спілкуватись я просто не витримаю, я поумєріла свй пил і вирішила стати викладачкою.
Ой, психотерапевтко моя, ми б з вами плідно поспілкувались з цього приводу, ящетаю.

Ну, поміж тим я ще хотіла бути мікробіологом,  археологом, журналісткою (недовго, к счастьям), кіберспортсменкою, лікаркою, поетесою і ще якимсь хуйлом, но це нерепрезентативно, бо не так сірьозно.
Ну, хуйлом я, впрочєм, ефектно стала вже гггггг

Сводка від мене:
Все ок. Тільки дуже болить спина. 

Розбавлю вам пічаль історією про те, який я лох.
Коротше, в п*ятницю я загубила в себе вдома телефон. Він розрядився, тому я три дні не можу його знайти.
Це була преамбула.
А історія ось у чому:
В суботу я, розрахувавши, що зима сі скінчила, забрала з дому в батьків дві пари кедів. Одні залишила в коридорі з усім взуттям. Інші лежали в рюкзаку.
От чоловік і питає: "куди ті другі поставити?"
Кажу: "постав в шафі в коридорі".
Чоловік разом з другою парою кедів згрібає і мої черевики, і ставить їх взагалі хєр знати куди, бо в шафі в коридорі їх нема.

Сьогодні вранці всі бачать, яка погода.
Я збираюсь і в коридорі бачу тільки одну сиротливу пару кедів. Черевиків нема. В шафі, куди я казала поставити все зайве взуття нема ніхєра. А подзвонить і спитать, де моє взуття я нємагу, тому що не знаю, де мій телефон.
Такщо сьогодні я ласточкою літаю в кєдах над калюжами.
Тільки, блядь, вилікувалася. 

Як я себе бачу


Як я себе бачу, коли я напідпитку

Як я звучу насправді

Песика треба дивитись на 47-50 секундах

Оскільки я вже третій день читаю речі, від яких мені хочеться хапатись то за серце, то за кувалду (по черзі) я тут напишу маленький FAQ для тих "розумних" осіб, які стверджують, що "в Україні все так, як в Німеччині" і "в вас тут робоча система стримувань і противаг". Я розумію, що зручніше було б російською, але в гугл-перекладач закинути нікому не обломиться, я ці знання і так здобула важкими муками, бо ненавиділа (і ненавиджу) право до глибини своєї дрібненької жілкої душонкі, закони розгрібати це вам не Бодріяра з Батлер читати.
Отже, Капітан Очевидність в моїй особі стає на табуреточку, прочищає горлечко і віщає:

Безвідносно до особи Януковича чи ставлення до Майдану, в Україні з демократією відверто хріново на структурному рівні.
В нас по факту нема ніякого поділу на гілки влади.
Змішана виборча система призвела до того, що в парламент набігло Табалових і інших прихильників партії регіонів, а то і просто регіоналів. Це просто пісня була, коли я працювала перед виборами на соцопитуваннях, так в Хмельницькій області там всі чьотінько готові були голосувать по мажоритарці за регіонала, "бо він нам по місту тролєйбуси (чи то були автобуси? Уже не припомню) пустив значить вже пофігу, шо він із регіонів". Іпанутись, да. По списках партію регіонів ті самі люди ненавиділи, як чорт ладан.
В умних термінах це кодло, яке по мажоритарці набігає в парламент і там старається так, як скаже батя, називаєцця "безпартійна партія влади", но це не так уж і принципово, оскльки факт остається фактом: даже якби на виборах не було всякої хуйні з фальсифікаціями (а ця хуйня була), сама система-то не дуже чесна. Мені очінь нагадує, як Гітлер до власті прийшов (історики, поправте, якщо помиляюсь). По формі то правовими методами, но по суті то сжульнічав, падла.

Но тут особо одарьонні суб*єкти умудряються ще згадати про суд, який тіпа має рішать всі спори.
Тут тоже повна жопа, конєшно. Даже якщо ваш собєєднік такий ідіот, шо не панімає, що рішеня КСУ про тушок було за гранню добра і зла правового і це повод крєпко задуматись, то може до його скудного інтєлєкта дійде прєскорбний факт, що судді в Україні (сюрпрайз!) теж залежні від президента, яким сьогодні, дай боже пам*яті, є той самий страждущій від злих екстремістів божий одуванчік Віктор Федорович.
І всі судді в цій країні в результаті трясуться за свій зад перед віктором федоровичем, акі лані перед ліцом льва.

Но навіть в такі здоровенні деталі ідіоти вникати не хочуть. Вони в курсі, що існує Верховна рада і КСУ, а більше їм і не цікаво знать і навіть на такий примітивний аналіз мізків не вистачає.

Тому наразі ваш кеп злізає з табуретки (чи на чому я там стояла) і йде, глибоко запечалена епідемією тупості в інтернетах, спати.

П. С. Згадала! Згадала! Построїла мужа не купувати нічого регіоналівського, але тих ригівських товарів так дофіга, що хрєн просциш, шо чиє. Раптом може є якийсь додаток, на якому можна звірятися? Якщо що, є і андроїд, і айось. Спасибічки. 

Я тут флешмоб у hissen_raii радісно підчепила. Суть ось у чому - Люба мені написала 5 професій, а я маю себе в них уявити.
1) Розписувальниця новорічних іграшок
Ой. Боюсь, довго я б не витримала. По-перше, я не люблю монотонну роботу, по-друге, я дуже незґрабна і за день перебила б там пів фабрики :)
Хоча, якби я не закинула малювання років десять тому, думаю, з мене вийшла б непогана розписувальниця іграшок на замовлення, ну, оригінальних в смислє. Бо взагалі малювати я люблю. :)
2) ДАІшниця
ох, тут би я відірвалась :)
Справа в тому, що я зануда і педант, оли справа доходить до правил потипу ПДР. Я дуже мало знаю про дорогу автоінспекції, але, думаю, ніхто б нє ушол абіжений без штрафа, хе-хе.
3) Дерматолог
Я дуже любила в школі біологію, і часом шкодую, що не пішла отримувати медичну освіту. Тоді я змогла б стати, як доктор Кадді і дрючити все дерматологічне відділення (або й цілий диспансер, чим чорт не шутить) і пацієнтів :)
Бо взагалі я не дуже гидлива до крові і кишок всякої зарази, тому навряд чи мене б травмувала сама робота як така.
А ще круто бути лікарем, бо в тебе купа знайомих лікарів, і не треба щоразу метатись в поісках.
4) Інструктор зі стрибків з парашутом.
Не думаю, що це чудова ідея :) Справа в тому, що я не дуже добре почуваюсь нащот висоти)
Зрештою, з певністю сказати я зможу тільки після свого стрибка, який я з причини, описаної вище, постійно відкладаю :)
5) метеоролог
О, це повний васторг! Справа в тому, що в мене є дитяча мрія попасти в експедицію на Південний полюс. але політологи їм так треба, як мертвому припарка, тому в мене єдиний вихід - стати мільйонером гггг. Ну, щоб поїхать туди на екскурсію.
А от якби я була метеорологом, я поїхала б в свою омріяну експедицію і зробила там купу всякого корисного. Чого точно, не знаю, бо не дуже собі отак прямо в курсі, яким чином працюють метеорологи, але вже заради Південного полюса я б розібралась.
А ще я все одно була б феміністкою. Бо жінок в полярні експедиції українці не беруть, і, ящітаю, це дуже несправедливо, ліпше б не брали мужиків, якщо вжитись не можуть. Я б з цим боролась і всім роздала б тягла. Ось.

Кому його 5 пофесій? :)

Психую, поспішаю і нічого не встигаю. Це дуже сумно і аж боляче. А ще хочеться спати. І знову болить клята, грьобана, дурацька голова.
І знову шаліт дурацька печінка.
А я всого-то два місяці жру всяке гавно коли не попадя і сплю як попало і коли попало.
Минулого разу я протрималась чотири роки.
А цього разу я ж навіть не пиячу.
Непорядок.