Fire and blood

Згадала я тут історію, від якої досі в ауті. Історію мені сообщіла головна героїня посту (про неї - далі) в процесі якихось наших обговорень поліамурних і квір-сімей. 

Передісторія полягає в тому, що всі мої три екс-сусідки - дуже цікаві і різносторонні люди. Про Ясю я вже писала, сьогодні писатиму про Юлю. 
Юля - філолог, дуже організована і працелюбна, розумна і вапше. 
З нею можна побесідувати про модерну поезію, кубізм, вона добре розбирається в лінгвістиці, водночас не чуже їй і літературознавство. Попри її професійні знання, з нею цікаво обговорювати міфи і колективну пам*ять, фемінізм, комунізм і інші -ізми, кіномистецтво і традиції племені мачу-пікчу. Юля добре знає англійську, французьку і польську, а ще непогано -  турецьку і чеську мови. І навіть трішки німецьку. Вона чудово вміє організовувати фінанси. Попри те, що їїї фігуру не назвеш класично ідеальною вона вміє гарно, яскраво і зі смаком одягатись, завжди підкреслюючи всі свої переваги. Вона вміє знаходити з людьми спільну мову, вислухати, втішити. Стійко пережити важкі моменти. У Юлі є здорова самоіронія і самокритичність. Юля прекрасно співає і грає на флейті. Юля не розводить вдома такий срач, як я і Яся. 
В Юлі є певні недоліки, але, вибачте, вони є в усіх і за таку кількість достоїнств, Юлі, думаю, можна її недоліки простити. 
Власне, історія. 
Так от, одного прекрасного дня Юля зі своїм хлопцем (теж прекрасна людина, міждупрочім) пиячила в компанії. А треба додати, що Юля ще і пити вміє ого-го. Хоча це не дуже важливо в контексті цієї історії.
В компанії зайшла мова за гендерні ролі і стосунки між М. і Ж. і тут один мальчік в компанії видав фразу, яка мені не дає спокою досі, хоч почула я її місяць тому:
 - от Юль, ти вся така цікава, різностороння людина з купою хобі і все таке, але от що з тобою робить А.(хлопець, тобто)? Ти ж, напевне, борщі йому не готуєш?

Справа навіть не в тому, що Юля ще й готує, і готує смачно. І навіть не в тому, що її мальчік теж з задоволенням готує, і теж дуже смачно (в нього пів гуртожитку, особливо такі самі жопорукі одногрупниці, як я, та і чого гріха таїти - і я, вічно харчувалось, чесно).

Я досі просто в дрібному осаді - ну як можна вимірювати цінність людини борщами?