queen_of_angmar: (Default)

Ще на третьому курсі прочитала я, значить, книжку Пауло Фрейре з чудовою назвою “Педагогіка пригноблених”.

Дісклеймер: коли йдеться про “педагога” і про “учнів” їх не треба сприймати в вузькому значенні "вчитель в класі-школярі" чи "викладач-студенти". Тут ідеться радше про владні стосунки.

Однією з центральних ідей в цій книжці була теза, що педагог повинен в першу чергу прислухатись до своїх учнів і не прічінять добро відповідно до власних уявлень про світ і пригноблених. Так ось, коли я книжку читала, на інтуїтивному рівні я цю ідею сприйняла, як справедливу, але оскільки я з дитинства мала нездоровий потяг до “я краще знаю”, то мене довго ще точив черв'ячок сумнівів: але ж пригноблені реально не завжди краще знають, чого їм треба, бо в педагога частіше є ширший горизонт знань, ну.

Так ось, друзі мої, розповім про приклади, які мене переконали в тому, що якщо ти хочеш бути лібертарним педагогом і робити, а не прічіняти добро, часом треба не наглядати і карати, а заткнутись і послухати.

 

Але перед тим я розповім ще одну історію. Світоглядна, так сказать, історія.

Read more... )

А тепер приклади з власного життя, коли “пригноблених” не слухають. Не лякайтесь, страшного слова на букву “ф” не буде (хоч прикладів, коли особи чоловічої статі приходять розповісти феміністкам, що ті “все роблять неправильно” можна знайти стотищмільйонів і ще п'ять — і то ще в кращому випадку, коли розуміють що не “ніхто тебе не угнітає, що ти собі видумала”).

***

Історія номер один, в свідки прізивається lisova_kazka

Read more... )

***

Приклад номер два. Село, в смислі, гуртожиток і люди, в смислі, нелюди, в смислі дібільна могилянська адміністрація.

Read more... )

Корочі. Цим довжелезним постом про "попиздіть" я прошу вибачення в шанованого педагога Пауло Фрейре за те, що не йняла віри його словам. Я поумніла і переосмислила.   

queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Коли була зима, і вона не мала роботи,
сусіди бачили, як вона сидить, і читає,
дивлячись на засніжені дахи навпроти
Схожі на рисові поля
у західному Китаї

EoVR5AeWaEY
queen_of_angmar: (I'm sexy and I know it)
Згадала я тут історію, від якої досі в ауті. Історію мені сообщіла головна героїня посту (про неї - далі) в процесі якихось наших обговорень поліамурних і квір-сімей. 

Передісторія полягає в тому, що всі мої три екс-сусідки - дуже цікаві і різносторонні люди. Про Ясю я вже писала, сьогодні писатиму про Юлю. 
Юля - філолог, дуже організована і працелюбна, розумна і вапше. 
З нею можна побесідувати про модерну поезію, кубізм, вона добре розбирається в лінгвістиці, водночас не чуже їй і літературознавство. Попри її професійні знання, з нею цікаво обговорювати міфи і колективну пам*ять, фемінізм, комунізм і інші -ізми, кіномистецтво і традиції племені мачу-пікчу. Юля добре знає англійську, французьку і польську, а ще непогано -  турецьку і чеську мови. І навіть трішки німецьку. Вона чудово вміє організовувати фінанси. Попри те, що їїї фігуру не назвеш класично ідеальною вона вміє гарно, яскраво і зі смаком одягатись, завжди підкреслюючи всі свої переваги. Вона вміє знаходити з людьми спільну мову, вислухати, втішити. Стійко пережити важкі моменти. У Юлі є здорова самоіронія і самокритичність. Юля прекрасно співає і грає на флейті. Юля не розводить вдома такий срач, як я і Яся. 
В Юлі є певні недоліки, але, вибачте, вони є в усіх і за таку кількість достоїнств, Юлі, думаю, можна її недоліки простити. 
Власне, історія. 
Так от, одного прекрасного дня Юля зі своїм хлопцем (теж прекрасна людина, міждупрочім) пиячила в компанії. А треба додати, що Юля ще і пити вміє ого-го. Хоча це не дуже важливо в контексті цієї історії.
В компанії зайшла мова за гендерні ролі і стосунки між М. і Ж. і тут один мальчік в компанії видав фразу, яка мені не дає спокою досі, хоч почула я її місяць тому:
 - от Юль, ти вся така цікава, різностороння людина з купою хобі і все таке, але от що з тобою робить А.(хлопець, тобто)? Ти ж, напевне, борщі йому не готуєш?

Справа навіть не в тому, що Юля ще й готує, і готує смачно. І навіть не в тому, що її мальчік теж з задоволенням готує, і теж дуже смачно (в нього пів гуртожитку, особливо такі самі жопорукі одногрупниці, як я, та і чого гріха таїти - і я, вічно харчувалось, чесно).

Я досі просто в дрібному осаді - ну як можна вимірювати цінність людини борщами?
queen_of_angmar: (Default)
У каждого человека должен быть внутренний дом. Место, куда можно возвращаться, когда тебе плохо, где можно, закрывшись от всего мира помечтать, подумать, а, на худой конец и поплакать, чтоб никто не видел. 
Кто-то избирает в качестве внутреннего дома морское побережье, виденное во сне, кому-то больше нравиться родительский дом, кто-то предпочитает горы, или жилье лучшей подруги... 
Мне повезло. Мой внутренний дом - большой и густонаселённый. Я на самом деле прожила там четыре года, и это, наверное, было лучшее время моей жизни. Как можно догадаться, это - моя любимая общага, которой больше нет. Больше всего в моем внутреннем доме мне нравятся блоки 201-204, 905-908 и комната №534. 
Когда мне очень плохо, я убегаю в свое прошлое. Опять забираюсь к Ясе в кровать, потому что очень холодно, или страшно - Винсент-Фердинанд шалит, и мы сплетничаем о моей большой ошибке любви, опять сижу с девочками на кухне во время зимней сессии-2010, никто не спит нормально, бешеная неделя, все в книжках и называют чаепитие "коммуникативным актом" (да-да, я как раз готовилась сдавать экзамен по Бергеру и Лукману, как сейчас помню), опять пишу с Александрычем на двоих работу по авторитарным режимам - он о Белоруси, я о Кубе (зимняя сессия 2011, мы выживали как могли гггг). К утру мы вдвоем таки успеваем сделать то, что должны были делать ещё трое человек, но мы ведь невероятно круты. 
И не идем на семинар, потому что. 
Мы опять рисуем картину маслом (то есть, конечно, карандашом) "Антон Печёнкин повелевает картошкой", Маша опять появляется на кухне, и, посмотрев, как мы с Маричкой и Александрычем готовимся к семинару по экстремизму говорит "Да... политологи резвятся", Яся опять играет на гитаре в коридоре, у нас опять ночует куча народу.
Ещё я вспоминаю те времена, когда в тройке мы жили шестеро - я, Яся, Юля, Алина, Дима и Саша. Как Макс поил нас чаем и кормил во времена болезней или безденежья. Макс вообще был просто нашим ангелом-хранителем. Со своими заморочками, конечно, но мы все его очень любили и ценили. Самый любимый сосед мужского пола, вот честно.  
Я помню, как мы готовили подарки друг другу на день рожденья и я оставила ноут с папкой "план Язь" на рабочем столе, а в папке были расписаны все коварные вещи, которые мы готовили Ясе ко дню рождения. Как мы пели Алине под окнами. Как готовили Юле квест. Как таскали туда-сюда, из комнаты в комнату Ясину плитку.
Даже какие-то мелочи, вроде совместных просмотров фильмов, чаепитий, разговоров на кухнях чуть ли не до утра, пива сутра, мелких неурядиц, поломанного душа, "внутреннего ребенка", жареной картошки, Агаты Кристи, Цоя на балконе, стертых о струны после шести часов игры на гитаре пальцев, блеска глаз в маршрутках после того, как мы вместе всю, или почти всю ночь не спали, я всё это, как говорит один из персонажей Варкрафта "вижу и помню". 
Я вспоминаю наши посиделки и фаер-шоу на крыше, почему-то эссе по Хабермасу, вспоминаю, как в 534 вырубали свет и мы спасались от лютого холода в 905, и смотрели з Остапом и Ясей "Амадей", как мы с Ясенькой болели и я ее просто извела своим чиханьем посреди ночи, как мы сидели на пресловутом Ясином ковре, и, извините, бухали ... Кстати, все пьянки я даже вспомнить не могу, потому что в 534 был непрекращающийся праздник жизни какой-то. 
И, знаете, как же хорошо, что у меня есть этот внутренний дом, и как ужасно, что на самом-то деле этого дома уже нет, и мне некуда возвращаться. 
Ведь на 201-204 не осталось никого из наших, и нашу уютную кухню абсолютно разбомбили во время "ремонта", "ремонт" же настиг и 905-908, а в 534 уже нет кресла, служившего кроватью Ясе, матраца, служившего кроватью мне, ковра, служившего кроватью всем нашим гостям, моих книг, полочек с обувью, листика "Дівчино! Твоя дипломна сама не напишеться!". В 905 больше не живет Игорь, в 908 нету Марички и Маши. Наверное, только во второй или в третий раз в жизни я понимаю весь ужас слова "никогда". И очень хочу снова сделать мой внутренний дом настоящим. 
queen_of_angmar: (Default)
Я, звісно, слоупок, але до мене аж зараз дійшла вся дикість того, що бабки, які нам виділила держава під Євро, ми виділили на розробку абсолютно нереального проекту гуртожитку за масажними салонами, басейнами, рабами з опахалами, блекджеком, шлюхами "і прочєй хуйньой" (с)
В цей час в гуртожитку на Троєщині крізь половину вікон продовжують фугувати протяги, бо металопластикові поставили тільки на 9, 8 і 6 (!) поверхах (на сьомому от, кажись, так і не доставили), а три чверті блоків продовжують виглядати отак  


після ремонту, який робили 3,5 місяці, блок 201-204 продовжує заливати гавном, магістрів продовжують не селити, натомість селять йобнутих на всю голову першокурсниць ([livejournal.com profile] sergiy_baglay, ти - пріятне ісключєніє). Ні, нам нема на що тратити бабки!
Зате в нас є ахуєнний проект дев*ятнадцятиповерхової дури, яку нема де і за що будувати.
Ну на кий хуй розробляти проект, на реалізацію якого завідомо нема грошей? Може, варто було поцікавитись, скільки коштує будівництво даміни з опахалами і басейнами, змиритись, що такого бабла нам ніколи не бачити і зайнятись чимось корисним?
Так для справки - нам виділили 350 штук грн. Це, канєшна, не сильно багато, але зекономили б на дітях працівників академії, машині і кабінеті президента - авось, назбирали б і на нормальні умови проживання. Але для чого, якщо можна запроваджувати абсурдний режим економії, виселяти ЦВК, запрошувати антисемітів і тусуватись зі Сволотою? Це ж кудиии цікавіше, і дає набагато більше інформприводів, ніж нормальні умови в гуртожитках і працюючі розетки в аудиторіях. 
Наша адміністрація навіть нічого не роблячи продовжує переконувати мене в свому феєричному далбаєбізмі і непересічному "ефективному менеджерстві". 
Ну і так для справки, не треба, будь лаааска, коментувати це в стилі "а чєво дабілся ти?", бо це не стєнанія, а мінутка удівлєнія. До мене просто аж щойно дійшло, якими ... (я не підберу слова) бувають люди.
queen_of_angmar: (Енслін\Баадер)
Я думала написати вкрай сердитий пост під назвою "хроніки бєшених мамаш в гуртожитку на Цвітаєвої", але переїла дерунів, тому перебуваю в настрої благодушної бабулі і обмежусь відео, де Юля співає. А ми з Ясьою, в міру своїх скромних умінь, граємо :) 

Ну і да, не спішіть одфренджувать, відео я кидаю аж раз на півтора року, чесслово :)
queen_of_angmar: (Default)
Була вчора в гуртожитку. Крутий ремонт на одному стояку. Нашу любіму 201 окупували бєшені мамаші. Тепер там зовсім інші шпалери, які місцями відстають від стін (так-так, класно поклеєні), зафарбовані всі смішні написи на дверях (ще від попередніх сусідів) і мій Маркос. 
Бєшені мамаші в шоці від того "які жахливі умови в гуртожитках" (жаль, шо я там вже не живу і все це знаю тільки з розповідей Юлі, бо моя абіда вилилася б в вербалізацію моїх думок), нарікають, і виставили Юлю і Алінку за двері в темпі вальса, перелопативши і порозкидавши усі їхні речі. Якби вони знали, як класно нам там жилося зі старими шпалерами і "ужасними матрацами", прихуїли би вдвайнє. Бо не матраци і шпалери роблять життя класним. Як не дивно. 
Бешені мамаші не перший день тусуються зі своїми дочками і жаліються завгуртожитком і комендантці на те, який срач ми залишили в кімнаті (цікаво, яким макаром вона мала бути чисто вилизана, якщо там три місяці нікого не було, а всюди був ремонт? вони чекали, що застануть вільний від найдрібнішої пилинки простір?). 
Сумно якось. Приходиш додому, а там вже живуть інші люди. і насправді це вже зовсім не твій дім. 
Тепер я нелегал в рідному гуртожитку. Отак. 
queen_of_angmar: (Default)
Мені іноді дуже бракує слова "ми", "наше". Може, я несамостійна. В мене дуже сильна прив*язаність до близьких. Навіть на кімнату в гуртожитку я ніколи не казала "в мене". Навіть своїм кавалерам я завжди казала "поїхали до нас".
Юля в ЗП. Яся в Вінниці. Аліна в Кіровограді. Остап і Алєксандричь поза зоною. Віка у Львові. Сяня і мамуся у Львові. 
Ніколи в мене вже не буде такого "ми" як було усі мої двадцять років. Якось це все сумно. Я справді дуже часто і дуже сильно скучаю за гуртожитком. 
queen_of_angmar: (Default)
Я тут хворію і надихаюсь всякими передачами, посилання на які черпаю на рагулях :) 
Обіржатись можна. 
Матьмаяженщіна, ну поясніть мені, невже люди не розуміють, як жахливо виглядають леопарди, жирафи, зебри і тігри?
Це щось запрєдєльне?
Вища математика?
queen_of_angmar: (Default)
Мене переселяють. Перший переїзд за три роки і три місяці. Дякую, двісті перша, ти була чудовою кімнатою. В твоїх стінах я пережила дуже багато доброго. Дякую тобі за це. 

Фотки під кат не ховатиму. Все-таки, це був мій дім, а до дому, до моєї твердині і кубельця політолога треба ставитись трепетно :)

Мій кутик з Маркосом


Стіл, за яким зазвичай сиділося, тумбочко і кусок стінки. Кагбе. Мої. 












Моє перше ліжко) Зараз тут живе Юля. І, відповідно, мій же стіл. 
queen_of_angmar: (Default)
А якщо говорити про себе - то в мене не працює ноут, тому я багато читаю. 
Видно, блоки живлення від aser-a are not success для мого фуджитсу. 

Якщо про сенс життя - базуючись на маленькій вибірочці в складі 201 кімнати, ми дружно виявили, що за жодною з нас ніколи не "ухажували красіво". В сенсі дарувати квіти, запрошувати в театр, на каву і т. д. і т. д. і т.д. до початку стосунків\до сексу. 
А потім ми вивели теорію, згідно якої це навіть правильно.
Мальчік, з яким в нас щось начебто крутиться не знає (і не хоче знати) найелементарнішого - що я не люблю шоколаду, волосся в мене фабоване, а не руде від природи, вже не кажчи про те, чим я цікавлюся і про що читаю.
І нам обом плювати. 
Яся розуміє мене набагато краще, ніж всі на світі ухажори і кавалєри. 
Ми - цинічні і сухарні діти ХХІ століття. 
queen_of_angmar: (Default)
Люди добрі, самі ми на кухні нє мєсниє, але дуже хочу потішити кохану [livejournal.com profile] yasay чимось смачненьким. Якщо ви знаєте якісь гарні\недорогі\не надто складні в приготуванні блюда, то поділіться, а?

А, важно - реципієнт не їсть перцю. 

ЗІ А ще нині п*ятниця, а це значить, що завтра я висплюся, поприбираю, занесу речі в пралку, а після обіду зайде Остап і ми подивимся фільм Фон Трієра, в неділю - наш з Яською перший урок норвезької мови, а з понеділка на роботі буде ще одна людина, а може і цілих дві, і мені не буде так самотньо, а ще з наступного тижня пари, і нас з Яською може в двієчку переселять, і треба рентген зубчика зробити і флюрку. Я даволєн. 
queen_of_angmar: (Default)
Рібята, оце хотіла з вами поділитися враженнями від найкращих в житті канікул, але приїхала додому, виявила, що мій ноут ледь не доконали (місяць тому спалили блок живлення, бігала купувати, а тепер половина клавіш вилітає), пасіму пишу, даби даи урочисту обітницю, що, блять, ноги моєї тут не буде як мінімум лдо Різдва. Бо заїбало, прастітє. 


queen_of_angmar: (Default)
Так, це сталося. В суботу пушиста риба з сусідкою буде пекти паску!
Тому, будьте ласкаві, самі ми нє мєсниє якщо хтось знає рецепти, поділіться, а?

Принагідно запрошуємо в нашу абітєль зла на великодній сніданок. 

 
queen_of_angmar: (Default)
Якщо мене колись виженуть з цього універу винна буде моя бабуся. Ні, чесно. Бо вона спекла такий смачнючий торт, після якого просто грішно щось робити. 
Але я героїчно намагаюсь працювати, зі швидкістю 20 знаків за годину. 
Сьогодні вранці, поки їхала в потязі знайшла книжку, що приводить мене просто в дікій васторг. Поки що прочитала всього 40 сторінок з майже 300, але вже готова віддати півцарства разом з собою царівною за грант, який мені дали б на її переклад. Книжка звецця Social movements, political violence and the state, і вона прекрасна. 
queen_of_angmar: (Default)
 Рібята, ви не повірите, але на мене щойно накакав равлик. Справжній равлик. В прямому значенні покакав. 

картінго )
Вся кампанія біля вебки. Позує Бонні. Какає Клайд.Куском панциря Клайда ви можете помилуватись в мене над плечем. 
queen_of_angmar: (Default)
Моральне право претензійно казати іншим, що ті нічого не роблять має тільки той, хто сам робить хоч трішки більше.  (с) Юля. 
Мудрая девушка Юля. Скільки з нею живу, стільки переконуюсь. 

Юля із вотчінг ю! )
queen_of_angmar: (панчішки)
 Заходжу сьодня серед ночі в душ. 
І виявляю, що хтось із нашої чоловічої половини блоку (точніше, четвертини) користується такиииим пахучим гелем для душу, що аж купацця не хотілося, шоп своїм шампунем цей запах не перебивати. 
Всьо, гаспада. Ета клінічіскє. 
queen_of_angmar: (Default)
Я (правлячи статтю, обурено): "Ну що це за речення: "три демонстранти і один поліцейський були вбиті під час демонстрацій", ну скільки можна пояснювати, що для української мови пасивний стан не характерний!"
Юля: "Шо ти паришся? Напиши: вбилися!"

Profile

queen_of_angmar: (Default)
queen_of_angmar

March 2020

S M T W T F S
123 4567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

  • Style: Winterborn for Ciel by nornoriel

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 7th, 2025 03:14 am
Powered by Dreamwidth Studios
OSZAR »