Fire and blood

Часом в мене не вистачає рук, щоб вкриватись фейспалмами, воістину. Останнім часом вражають мене не тільки пані феміністки, а і панове ліві, якщо що.
Здавалося, пора б вже припинити дивуватись, а не можу, не можу! От розумні люди, здавалося б, з зачатками критичного мислення, зокрема, пан І-ко. Стидно зізнатись, але його курс був одним з моїх улюблених, ех.
Но нєт. Зачатки осталісь зачатками.
Це якась така збочена логіка - так боятись обрати менше зло, що свідомо обирати більше, чи що?
Мені буде дуже шкода, якщо вслід за "Скепсисом" піде по наклонній і "Спільне", але наявність присутності там притомних людей вселяє надію.
Бо значна частина підписантів явно живе в дівном ельфійському лєсу, вариться в ельфолівацькому соку без виходу в пустелю реальності.

UPD Подстьогіваємая дурним прєдчюйствієм полізла на сторінку Спільного вк, але там, на щастя, нічого нема, на відміну від сторінки Скепсиса. Коменти смалять напалмом.
Но, Ваню випилили з адмінів, що єсть сумно-пічально, бо він цю сторінку створював, но закономєрно, бо з вк він сам видалився.
Боль, скучила я за цим чудіком.
***
Останній тиждень всі справи роблю на автоматі, сил нема ні на що. Сьогодні тиск міняється знову, тому голова розвалюється на тисячі шматків. П*ю гидотну каву з пакетика і заїдаю черешнями. Не допомагає.
Може, справа в черешнях.
Сесія майже здана. Залишилась передача на радіо, пару текстів з укрмови і моніторинг. Богиня, дай мені на це сил.
Оцінки в мене, якби хто питав, на диво високі. Однак я собою вкрай незадоволена. Якість моїх текстів разом з працездатністю, як настоящі алкаші обіймаються, співають тужливих пісень і хитким кроком прямують до абсолютного нуля.

***
Треба придумати якусь тему на Школу Міжнародної Журналістики. Минулого разу я писала про Казахстан (українською ще є тут, якби кому було цікаво). Цього разу, напевне, теж буду. Або може про права жінок, моя друга улюблена тема, тільки як це до геополітики вчепити, я уявляю погано.
Так і живу.